"Народне слово", 17.12.2015р. №51 (3229)
"Украина Центр", 17,12,2015 р. №52(1149)
25.12.2015 | 16:40
"Найвищий
титул":
у Кіровограді вшанували
пам'ятьзаслуженого освітянина
«Учитель — це найвищий титул…» - так називалось інтерв’ю із тодішнім
заступникои директора обласного інституту післядипломної освіти, головою
обласної організації ВУТ «Просвіта» Андрієм Іванком, що з’явилось друком майже
півтора десятиліття тому. Сьогодні воно увійшло до збірки спогадів про Андрія
Борисовича, яка виходить у Центрально-Українському видавництві і презентація
якої відбулася у відділі краєзнавства обласної наукової бібліотеки імені
Д.Чижевського.
Тоді Андрій Іванко говорив про роль і покликання учителя, ставлення держави
до освіти, видавничої і просвітницької справи. Більшість думок його залишились
актуальними й сьогодні. Але презентація збірки спогадів про нього відбувається
у час, коли цього видатного педагога і відданого українця уже рік немає з нами.
Про його педагогічний та просвітницький талант говорили колеги Лариса Гайда,
Надія Каліниченко, Антоніна Постельняк, Віктор Громовий, Юрій Митрофаненко.
Маргарита Грищук, колишня учениця, а нині – заступник директора Созонівської
школи, наголосила також на його людських якостях, що для учителя зовсім не
другорядна річ.
Крім учительського та просвітительського він мав унікальний дар
зацікавленого читача, великого любителя книг та якісної періодики. Його
прочитані і перечитані підшивки газети «День» сьогодні – дорогоцінна реліквія редакції
цієї популярної газети. Її редактор Лариса Івшина ділиться теплими спогадами
про зустріч із таким непересічним читачем.
Про його світоглядні та громадські позицію й зацікавлення розповідають
Володимир Панченко, Василь Бондар, Федір Шепель. Власні ж спогади Андрія
Іванка, написані ним незадовго до смерті, розкривають його життєвий шлях,
показують витоки його високої професійності та світоглядної зрілості. Збірка
називається – «Я завжди пишався званням учителя…» І справді – це звання було
для нього найдорожчим.
Світлана Орел
24.12.2015
р. Презентація книги спогадів про
вчителя, заслуженого працівника освіти, кандидата педагогічних наук А.Б.Іванка «Я завжди пишався званням учителя…»
у відділі краєзнавства ОУНБ ім.Д.І.Чижевського
У Кіровограді презентували книгу спогадів
про вчителя Андрія Іванка (ФОТО)
До першої річниці смерті заслуженого працівника освіти, історика Андрія Іванка у кіровоградській бібліотеці ім. Д. Чижевського презентували книгу спогадів "Я завжди пишався званням учителя...".
Книгу зі спогадами до друку підготували колеги знаного в
місті вчителя Лариса Гайда та Світлана Орел. Видання містить два інтерв'ю з
Володимиром Іванком, його особисті спогади та спогади друзів і колег.
"Це людина, яка завжди любила школу, легко могла
знайти спільну мову з дітьми. Хоча сам він був правильний, академічний,
начитаний, - згадує
редактор книги Світлана Орел. - Він
робив свою справу цілеспрямовано, ніколи не боявся того, що про нього можуть
подумати. Коли за часів Януковича почали викидати з підручників моменти історії
національного піднесення українців, він дуже болісно це сприймав. Але водночас
він не був вояком, який одразу на щось активно чи радикально реагує. Був дуже
порядною і толерантною людиною".
До останнього моменту протягом 40 років Андрій Іванко
вчителював у Созонівській сільській школі. Також працював заступником директора
Інституту вдосконалення вчителів. У 2000-х роках очолював Кіровоградську
обласну організацію Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені
Тараса Шевченка. Часто виступав з лекціями на тему історії. Охоче долучався до
просвітницьких проектів. Мав дуже велику бібліотеку, зберігав підшивки газети "День",
оскільки був її постійним читачем.
Про те, що обрав професію педагога, Андрій Іванко ніколи
не жалкував. Навпаки пишався званням учителя. Про це яскраво говорять останні
рядки одного з інтерв'ю,
що опубліковане в книзі:
"Мені і зараз так само цікаво з дітьми, як тоді,
коли я прийшов перший раз у школу. Після 27 років викладання у школі я
практично від кожного уроку отримую моральне задоволення. Це страшно, коли
вчитель виснажується і в клас іде, як на Голгофу. Я знаю, що фізично старію,
здобуваю досвід, але в душі я той 21-річний учитель".
Книгу спогадів про Андрія Іванка друкують у
Центрально-українському видавництві. Під час презентації можна було переглянути
лише сигнальні примірники видання. Частково проспонсорували друк книги родич
Андрія Іванка Михайло Бондарь та учень Віктор Томашин. Планується, що видання
вийде невеликим тиражем - 100 примірників, аби його можна було подарувати
упорядникам книги, друзям учителя та бібліотекам.
Світлана
Дубина
Фото автора